ЯКЩО ЛЮДИНА ХОЧЕ ВИШИВАТИ... ЇЙ ВДАСТЬСЯ ВСЕ

11 березня читальна зала Глухівської районної бібліотеки наповнилася і духовним, і сонячним світлом. Саме цього дня тут відкрилася виставка робіт, вишитих бісером «Рукотворне різнобарв’я». Автор - глухівська майстриня Лариса Шакотько.

Родом вона із села Слоут. Там, навчаючись у школі, прагнула бути першою в усьому – навчанні, спорті, художній самодіяльності. Успішно закінчивши десятирічку, поступила на навчання до Сумського педагогічного інституту ім. А. Макаренка на факультет математики та інформатики.

Потім життєві обставини змусили закінчити Українську академію банківської справи, ще і на юриста вивчитися. Здавалося – в душі не лірик, а математик. Та знову новий поворот в житті - хвороба, яка відізвалась сумним відлунням ще зі шкільних років, операція на руці. Порадили вишити три ікони – це і зціленню допоможе, і задоволення принесе. Так і сталося. Вона не тільки вишила бісером три ікони, а й захопилася цим видом мистецтва.

Це було весною минулого року, а зараз Лариса Олександрівна має в своєму доробку більше 50 робіт. Їй вже пропонували відкрити виставку в Сумах. Але спочатку побачити картини і помилуватися ними мають глухівчани. І ми дуже їй вдячні за представлену красу в бібліотеці. Виставка діятиме до 20 квітня.

Зараз розпочався Великий піст перед світлим святом Великодня. Тому, значимо, що центральною експозицією виставки є ікони. Вишити ікону – не завжди легко, не кожному вона дається. Їх може вишивати лише людина з доброю душе і відкритим серцем. А з огляду на кількість ікон, котрі представлені в бібліотеці – у Лариси Шакотько широка душа.

То ж спішіть до читальної зали отримати і насолоду від побаченого і, навіть, перед іконами помолитися. Бо це не просто картини. Вони освячені як в церкві, так і в день відкриття виставки їх освятив отець Даниїл з Миколаївської церкви. Таку атмосферу в бібліотеці ми відчуваємо вперше.
Після ікон можна все вишивати. Мисткиня вже вишила і дівчат - українок, і рушники, і серветки, і пасхальні композиції. Кожне вишите полотно несе в собі індивідуальність і тепло, відбиваючи внутрішній світ майстрині. В планах – ще створення вишитих орнаментів на блузках і сукнях.
На відкриття виставки прийшли рідні, друзі, шанувальники вишивок. Ними було сказано багато гарних слів, особливо всіх розчулила розповідь матері майстрині. В її словах відчувалися і гордість за доньку, і радість, і хвилювання.
Перший поціновувач витворів Лариси Шакотько, це, звичайно – її чоловік, а ще він – її помічник – бо ж і рамки потрібно зібрати, і гачечки туди прикріпити; її охоронець – треба ж комусь пожаліти її очі, і руки, вчасно відірвати дружину від шиття, а то б і цілу ніч просиділа за шитвом. Тепер Лариса Олександрівна час вимірює кількістю вишитих стібків, не хоче втрачати ні хвилини. Та й у кожній роботі майстрині відчувається її ніжна й неспокійна душа. Вишивки її - це дуже красиво, складно, технічно вишукано.